У сільському господарстві за останні десятиліття широкого поширення набула інтенсивна система землеробства, за допомогою якої досягнуто значного прогресу виробництва сільськогосподарської продукції. Разом з тим, впровадження інтенсивних технологій супроводжуються негативними наслідками, які найбільше виявляються у погіршенні якості ґрунту.

Чорноземи України деградують, погіршується їх водно-повітряний режим, вони втрачають структурність, порушуються умови нормальної діяльності ґрунтової флори та фауни. В умовах, що склалися, а також враховуючи різке подорожчання всіх ресурсів, гостро постає питання про перегляд застосовуваних способів обробки та інших технологічних операцій.

Назріла необхідність застосування ресурсозберігаючих технологій для максимального зниження трудових та енергетичних витрат; забезпечення нормальних умов діяльності ґрунтових мікроорганізмів, створюють все необхідне у розвиток культурних рослин та отримання продукції високої якості.

Говорячи про проблеми наших земель, я думаю, буде правильним визначити наступні напрямки щодо вдосконалення обробітку ґрунту:

- усунення значних втрат гумусу від застосування відвального оранки та інтенсивного розпушування ґрунту;

- використання рослинної мульчі для підвищення родючості ґрунтів;

- збільшення коефіцієнта гумифікації гною та поживних залишків;

– посилення активності ґрунтової біологічної складової;

– локалізація водної та повітряної ерозії;

– створення умов збільшення накопичення вологи у грунті.

Наукове обґрунтування Відповідно до двох найголовніших типів мікроорганізмів – аеробів та анаеробів, - розрізняють і 2 основних типи розкладання органічних речовин: гниття (аеробне) та бродіння (анаеробне). Аеробний процес розкладання викликається життєдіяльністю мікрофлори: грибків та аеробних (сапрофітних) мікробів; Анаеробний процес – життєдіяльність анаеробних бактерій. Обидва ці процеси протікають у ґрунті одночасно, але, залежно від характеру ґрунтових умов, в одному випадку переважатимуть аеробні процеси, в іншому – анаеробні. У пухких, добре провітрюваних ґрунтах завжди переважає аеробний процес.

Навпаки: в ущільнених ґрунтах, важких або заболочених, з суцільним заляганням органічної речовини, неминуче домінуватимуть анаеробні процеси. У кожному ґрунті у верхніх його частинах, куди більш вільно проникає повітря, мають місце головним чином процеси гниття, у нижніх шарах з ускладненим газообміном – бродіння. При аеробному розкладанні у верхньому шарі землі завжди виходять продукти повністю окислені, які, реагуючи з основами, дають різні солі, що йдуть на живлення рослин. При анаеробному процесі, що протікає без кисневого середовища, утворюються різного роду не окислені сполуки.

До аналогічних висновків щодо необхідності розміщення не товарної частини рослинної біомаси у верхньому шарі ґрунту дійшов і професор М. К. Шикула, провівши свої дослідження у базовому господарстві ”Горизонт”, Полтавської області. Слід зазначити, що значний вред, в основному, злаковим культурам завдають мікроорганізми – паразити, що спричиняють кореневі гнилі.

Єдиною надійною природною перешкодою на шляху до цього захворювання служать сапрофітні мікроорганізми - антагоністи по відношенню до мікроорганізмів, що викликає кореневі гнилі. Для ефективної дії сапрофітних мікроорганізмів потрібне щорічне надходження у ґрунт свіжих рослинних залишків.