serhiygr +38 (050) 353 57 74
Флагман внедрения технологии Strip-till
самой эффективной системы предпосевной обработки почвы и точного внесения удобрений
Меню
foto
Як підвищити родючість грунтів
27 августа 2014
У сільському господарстві України за останні десятиліття широке поширення набула інтенсивна система землеробства, за допомогою якої досягнуто значного прогресу виробництва сільськогосподарської продукції. Разом з тим, впровадження інтенсивних технологій супроводжуються негативними наслідками, які найбільшою мірою проявляються в погіршенні якості грунту.
Чорноземи України деградують ,погіршується їх водно-повітряний режим , вони втрачають структурність, порушуються умови нормальної діяльності грунтової флори і фауни. У сформованих умовах,а також враховуючи різке подорожчання всіх ресурсів, гостро постає питання про перегляд застосовуваних способів обробітку грунту та інших технологічних операцій.
Назріла необхідність впровадження ресурсозберігаючих технологій для максимального зниження трудових і енергетичних витрат; забезпечення нормальних умов для діяльності грунтових мікроорганізмів, які створюють все необхідне для розвитку культурних рослин і одержання продукції високої якості.
Говорячи про проблеми наших земель, думаю, буде правильним визначити наступні напрямки по вдосконаленню обробки грунту:
- Ліквідація значних втрат гумусу від застосування відвальної оранки та інтенсивного розпушення грунту;
- Використання рослинної мульчі для підвищення родючості грунтів;
- Збільшення коефіцієнту гуміфікації гною і поживних залишків;
- Посилення активності грунтової біологічної складової;
- Локалізація водної та повітряної ерозії;
- Створення умов для збільшення накопичення вологи в грунті.
Наукове обґрунтування У відповідності з двома найголовнішими типами мікроорганізмів – аеробами і анаеробами, - розрізняють і 2 основних типи розкладання органічних речовин: гниття (аеробний) і бродіння (анаеробний). Аеробний процес розкладання викликається життєдіяльністю мікрофлори: грибків і аеробних (сапрофітних) бактерій; анаеробний процес – життєдіяльністю анаеробних бактерій. Обидва ці процеси протікають у грунті одночасно, але, в залежності від характеру грунтових умов, в одному випадку будуть переважати аеробні процеси, в іншому – анаеробні. У пухких, добре провітрюваних грунтах завжди переважає аеробний процес.
Навпаки: в грунтах ущільнених , важких або заболочених, із суцільним заляганням органічної речовини, неминуче будуть домінувати анаеробні процеси. У всякому грунті у верхніх його частинах, куди вільніше проникає повітря, мають місце головним чином процеси гниття, в нижніх же шарах з ускладненим газообміном – бродіння. При аеробному розкладанні у верхньому шарі грунту завжди виходять продукти цілком окислені, які, реагуючи з основами, дають різні солі, що йдуть на живлення рослин. При анаеробному ж процесі, що протікає в без кисневому середовищі, утворюються різного роду не окислені з’єднання.
Мікробіологом І. С. Востровим (1989р.) був проведений польовий дослід по визначенню впливу на родючість грунту розшарування в ньому родючих залишків на різній глибині: одні залишки пшениці розмішували у верхньому шарі грунту (до 6 см), інші заорювали в шар грунту нижче 14 см. На підставі проведених дослідів учений встановив, що процес накопичення гумусу у верхньому шарі глибиною до 6 см проходить в 24 рази активніше, ніж у шарі нижче глибини 14 см. А заорювання рослинних решток на глибину понад 14 см викликає процес бродіння з утворенням отруйних речовин , згубних для майбутнього врожаю , таких, наприклад, як метан, фосфористий водень, сірководень, закис заліза та інш., що було доведено подальшими дослідами.
До аналогічних висновків про необхідність розміщення не товарної частини рослинної біомаси у верхньому шарі грунту прийшов і професор М. К. Шикула, провівши свої дослідження у базовому господарстві ”Обрій“, Полтавської області. Треба відзначити, що значну шкоду,в основному, злаковим культурам наносять мікроорганізми – паразити, які викликають кореневі гнилі.
Єдиною надійною природною перешкодою на шляху до цього захворювання служать сапрофітні мікроорганізми – антагоністи по відношенню до мікроорганізмів, що викликають кореневі гнилі. Для ефективної дії сапрофітних мікроорганізмів вимагається щорічне надходження в грунт свіжих рослинних залишків.
Висновок.
Залишаючи максимальну кількість пожнивних решток на поверхні створюються умови для максимальної роботи аеробних бактерій. Це призводить до їх розкладання на солі мікроелементів живлення, що засвоюються рослинами та процесу гуміфікації з подальшим утворенням органічної речовини та підвищення родючості грунту.