serhiygr +38 (050) 353 57 74
Флагман внедрения технологии Strip-till
самой эффективной системы предпосевной обработки почвы и точного внесения удобрений
Меню
Максим Бернацький
«Стрип-тілл»: шляхом проб і помилок
27 августа 2014
Максим Бернацький, директор "Рост Агро"

Під час написання статті ми намагалися якомога об’єктивніше оцінити дану технологію, виходячи з практичного досвіду конкретних господарств, і жодним чином не образити нікого із господарів, адже цілком зрозуміло, що на шляху її впровадження декому довелося «набити гуль». Тож ми щиро вдячні всім, хто виявив мужність поділитися своєю практикою господарювання, з усіма її помилками, зробленими з них висновками і здобутими успіхами. Адже, як кажуть, не помиляється той, хто нічогісінько не робить.
Що таке «стрип-тілл»-технологія?
Порівняємо її з технологією «ноу-тілл», підійшовши до цього питання дещо пофілософськи. Для умовного прикладу: права рука — це буде «ноу-тілл»-технологія, за якої не проводять ніяких грунтообробітків. Ваша ліва рука — це «стрип-тілл». Тепер уявіть собі, що ви берете ніж та починаєте на ній наносити порізи. Утворені рани загоюються, ви знову берете ніж і наносите нові порізи... Те ж саме відбувається і з грунтом за «стрип-тілл»-технології. Проте, як говорять американці: «If it will bring you a lot of money, why not» (тобто: «Якщо вам це приносить великі кошти, то чому б і ні»). Але якщо порівнювати ці дві технології не «на собі», а в полі, то «стрип-тілл» — не така вже й жахлива, а, навпаки, навіть має низку переваг порівняно з «ноу-тілл».
Перша спроба впровадження «стрип-тілл» була позаминулого року…
Щоб дізнатися про нову, чи «стару-нову», технологію «стрип-тілл», ми відвідали господарство «ТОВ “Рост Агро”», яке розташоване у Глобинському районі на Полтавщині.
.
На сьогодні земельна площа його становить близько 10500 га. Основна спеціалізація — рослинництво, зокрема насінництво кукурудзи, площа якої становить 60% усієї структури посівних площ. Господарство — одне з найбільших в області та займає передові позиції серед насінницьких господарств України. Тут вирощують виключно вітчизняні гібриди кукурудзи.
Ідеальна десятипільна сівозміна, яку склав керівник господарства Максим Бернацький з урахуванням наявного досвіду із технології «стрип-тілл», має 60% площі під просапними культурами та 40% — площі суцільної сівби. Із просапних — кукурудза та соняшник, із культур суцільного висіву — це бобова група: соя, горох та квасоля, із колосової групи — озима пшениця, ярий ячмінь та яра тверда пшениця.
Культури суцільного висіву в господарстві висівають виключно за нульовою технологією (навіть мають добрий досвід вирощування гороху після кукурудзи за нульовою технологією).
Господарство було створене у 2000 р., і ще відтоді там випробовували різні технології вирощування: і класичну оранку, і поверхневий обробіток, і глибоке безполицеве розпушування. Перше висівання за нульовою технологією провели у 2004 р. — після того, як Максим Бернацький побував на Другій міжнародній конференції з «ноу-тілл» в «Агро-Союзі». Хоча, слід зазначити, що технологія «ноу-тілл», яку застосовують у корпорації «Агро-Союз», дещо відрізняється від тієї, що використовують у «Рост Агро»: позаяк «ідеального рецепту технології» немає, вони можуть різнитися навіть у межах одного району.
Із 2006–2007 рр. у господарстві починали експериментувати із нульовою технологією вирощування культур суцільного висіву. За нею під урожай 2012 р. було висіяно 70% озимої пшениці, 70% — сої. Урожайність пшениці становила 43 ц/га; щодо сої, щоправда, нічим похвалитися: урожайність була на рівні 14–15 ц/га. У кожного агронома — свої професійні жахіття. Жах для Максима Михайловича — це сухе весняне поле: він боїться не отримати рівномірних дружних сходів. Навіть велика посуха в період вегетації не така страшна для нього. Саме це — той фактор, із яким у господарстві стикнулися у перші роки хазяйнування.
— Коли ми висіваємо батьківські форми кукурудзи вартістю 1,5 тис. євро/га і за густоти 70 тис./га отримуємо 45 тис. рослин/га, та ще в різні строки, тобто не вирівняних за ростом і розвитком, то тут виникає лише одне питання: чи ти фахівець у своїй справі? Випробовували і поверхневий обробіток грунту із залишанням великої кількості пожнивних решток для вологозатримання, але все це — напівзахід. Потім почали на ділянках гібридизації застосовувати нульову технологію. Але ідея теж не сподобалася. Адже коли гібрид не придатний до такої технології, значить, він не забезпечить відповідних результатів, а насінництво має досить обмежений вибір технологій. Відповідно, потрібно було знайти таку технологію, яка б забезпечила максимальний результат із мінімальними витратами.
Саме технологія «стрип-тілл» (або смуговий обробіток грунту) є однією з таких. Якщо нульова технологія — це непрогрітий грунт навесні, тож, звісно, можна висівати деякі гібриди ранньої та середньоранньої груп стиглості, а от висів середньостиглих — досить затягується, і вони не забезпечують бажаних результатів. Відповідно, нам потрібна була технологія, яка, з одного боку, забезпечила б збереження вологи, а з іншого — сприяла швидшому прогріванню грунту в зоні висівання насіння.

«Якщо ми не можемо заперечити ідею, значить, маємо її прийняти…»

А Михайловичу ж потрібно господарювати так, щоб входити, як мінімум, у п’ятірку лідерів виробників насіння в Україні. Тому технологія «стрип-тілл» — це один із найкращих компромісів, на якому зупинилися після неодноразових подібних експериментів у господарстві на насінницьких посівах кукурудзи всіх груп стиглості. Окрім того, дана технологія була схвалена, насамперед, завдяки смуговому принципу внесення добрив. Якщо насіння висівають на глибину 4–5 см, то добриво вносять під насіння на глибину 10–12 см. Так, під товарні посіви кукурудзи вносять КАС (32%), амофос та хлорид калію. Для виконання цих робіт у господарстві застосовують один трактор та один навантажувач, задіюють двох механізаторів. Проведення смугового обробітку потребує від 8 до 11 л/га дизельного палива, змінне навантаження — 60 га. Тож для виконання операцій за цією технологією потрібні: агрегат «стрип-тілл», сівалка, обприскувач та комбайн.
Диво інжинірингу
Техніку для технології «стрип-тілл» в Україні пропонує небагато компаній. Зокрема, однією із найвідоміших є компанія «Грінко Агро», яка постачає грунтообробні комплекси Orthman американського виробництва. Так, господарство «ТОВ “Рост Агро”» придбало один такий агрегат. За сезон його обкатали, протестували. Після цього, взявши за базову модель Orthman, виготовили самостійно чотири таких грунтообробних комплекси (один — дванадцятирядний та три — восьмирядних), удосконаливши деякі вузли, та вилучили дещо, на їхній погляд, зайве (наприклад, диски, які стоять за різальним колесом і слугують для розгортання пожнивних решток).
Кукурудза за «стрип-тілл»- технологією
Якщо попередник кукурудзи — зернові колосові культури, то після їхнього збирання у господарстві обов’язково висівають сидерати (озимий ріпак, гірчицю, редьку олійну, на деяких полях — у суміші з ячменем), якщо попередник — кукурудза або соняшник, то після їхнього збирання (приблизно у листопаді) на поле виїжджає працювати «стрип-тілл»-агрегат. З його допомогою вносять як основне удобрення: КАС- 32 — 250 л/га, 80 кг/га гранульованого амофосу та 60 кг/га хлориду калію у фізичній вазі. Після одного проходу грунтообробного комплексу «стрип- тілл» поле залишається зимувати. За стратегічним задумом, коли настають оптимальні температурні строки висіву, в сівалку засипають діамофоску із розрахунку 100 кг/га у фізичній вазі — 8:24:24 або 8:26:26, кукурудзу, норма висіву якої, залежно від обраного гібрида, становить 78–95 тис. насінин/га. Але перед висівом насіння обов’язково протруюють Імідаклопридом у зменшеній нормі і по оброблених з осені смугах запускають сівалку, яка придатна для нульової технології.
Так, у господарстві використовують, зокрема, сівалки Kinze, Great Plains або John Deere. За 14 днів до висіву, якщо на полі з’являються бур’яни або присутні озимі сидерати, які висівали після стерньових попередників, для їхнього знищення застосовують гербіциди суцільної дії на основі гліфосатів або суміші гліфосат + 2,4-Д. Усі операції, як, наприклад, осінній смуговий обробіток, обприскування та висівання, виконують тільки з допомогою GPS-системи керування.
Основний робочий орган-чизельна лапа, тукопроводи-для внесення рідких та сипких мінеральних добрив. Позаяк роботи проводять за швидкості агрегату до 10 км/год, чизельна лапа, яка йде по нарізаній щілині на глибині до 30 см, розкидає грунт ліворуч та праворуч. Для того, щоб грунт не розлітався, за чизельною лапою ідуть два хвилясті («п’яні») диски, які слугують уловлювачами грунту. З їхньою допомогою регулюють також ширину оброблюваної смуги (як правило, завширшки до 35 см). За чизельною лапою та хвилястими дисками змонтовано ребристий коток, який створює дрібногрудкувату структуру грунту. На даний час він відсутній.

Під час вегетації кукурудзи у господарстві вносять гербіциди грунтової дії та страхові. Беручи до уваги основні положення технології «стрип-тілл», ефективність внесення грунтових гербіцидів на необроблених смугах можна поставити під сумнів, проте, за словами Максима Михайловича, гербіциди грунтової дії вносили і за нульової технології, де на поверхні було чимало рослинних решток, і як парадокс — саме це поле було найчистішим у господарстві. (Принагідно нагадаємо, що основними вимогами операції внесення грунтових гербіцидів є відсутність на поверхні рослинних решток та дрібногрудкуватої структури, а також наявність вологи, яка допомагає гербіциду утворювати захисний екран.) За виявлення лучного метелика упродовж шести років проводять випуск трихограми: на товарних посівах — двократно по 50 тис. особин/га, на насіннєвих — трикратне випускання.
Виключно вітчизняні гібриди
У господарстві висіваютьвиключно вітчизняні гібриди кукурудзи, такі як Почаївський 190, Оржиця 237, Хмельницький, Санжарський, Збруч, Маг, Моніка.
За словами Максима Михайловича, в цьому році тенденція щодо надання переваги європейським гібридам кукурудзи у багатьох аграріїв дещо змінюєть¬ся на користь вітчизняних. Загальна картина з його слів вимальовується така:
— Візьмемо для порівняння два гібриди - зарубіжної та вітчизняної селекції — і порівнюємо їх за основними критеріями: врожайність та темпи скидання вологи (економічний критерій не беремо до уваги, оскільки ми можемо заплатити кошти за будь-яке насіння).
Питання врожайності вітчизняних гібридів було вирішено ще на початку 2000-х років. Ще тоді вітчизняні гібриди давали понад 10 т зерна, але на момент збирання вони недостатньою мірою скидали вологу, а, як правило, погані темпи вологовіддачі поєднуються із високою посухостійкістю (це стосується гібридів усіх груп стиглості). Маючи високу заводненість тканин, такі гібриди добре протистоять посусі.
Такі властивості мають якраз гібриди вітчизняної селекції. І в ті часи, коли кукурудзу збирали за вологості 25–30%, витрату коштів на досушування (за використання газу) ніхто не рахував. Відколи ж «блакитне паливо» подорожчало, почали звертати увагу на гібриди іноземної селекції, адже у них вологовіддача була втричі кращою (це без перебільшень).
Та на початку 90-х років в Інституті зернового господарства було започатковано програму із створення гібридів із кращою вологовіддачею, і на сьогодні, завдяки наполегливій праці українських селекціонерів, створено низку вітчизняних гібридів кукурудзи, які не тільки гідно конкурують за врожайністю із зарубіжними гібридами, але й краще віддають вологу на момент збирання порівняно із зарубіжними.
Петро Варченко : "Землю як матір,- не обирають"

Основною проблемою ринку товарів для грунтообробних технологій є те, що про них можна почути та прочитати лише односторонні (звісно, позитивні) відгуки. В сільському господарстві також немає ідеальної технології вирощування. Так само це стосується нової технології «стрип-тілл».
Отож до вашої уваги — інший досвід, або що примусило одного господаря після двох років впровадження «стрип-тілл» відмовитися від цієї технології назавжди.
Землі господарства АПОП «Великообухівське», яке було створено у 2000 р., розкинулися на пагорбах Миргородського району на Полтавщині.
Попри невелику оброблювану площу — 940 га, — господарство посідає одне із перших місць району за показниками валового врожаю. Життя змушує вирощувати у господарстві найбільш комерційні культури.
У короткоротаційну сівозміну входять культури: кукурудза, соя, озима пшениця та озимий ячмінь. Від культур, які найбільше виснажують грунт, відмовилися. Соняшник тут не висівають уже дев’ять років поспіль, озимий ріпак — п’ять.
На початку свого заснування господарство впроваджувало мінімальний обробіток грунту під усі культури, тобто застосовували лише дискування.
Наш час диктує такі умови, що навіть і на технологіях вирощування мусимо заощаджувати: тож буквально через пару років господарство перейшло на нульову технологію.
Та директор Петро Варченко — один із тих, що перебувають у постійному пошуку. Так, дізнавшись про технологію «стрип-тілл», відразу ж закортіло її випробувати.
Придбавши в 2009 р. «беушний» агрегат американського виробництва DMI 3250 для «стрип- тілл»-технології, з осені відразу ж внесли під кукурудзу аміачну воду та тукосуміш гранульованих добрив, розраховані на заплановану врожайність, і стали чекати до посівної наступного року. Із настанням весни, ще до висівання, вже виникли деякі проблеми. Абсолютно всі поля господарства розташовані або на схилах до 5°, або мають глибокі довгі балки. Та що поробиш: дісталося те, що дісталося. Як каже Петро Михайлович: «Землю, як і матір, — не обирають». Тож у період танення снігу (навіть попри те, що смуги були нарізані впоперек схилів) рослинні рештки не утримували великого потоку води, що зумовлювали водну ерозію на оброблених смугах.
Таким чином у місцях розпушення відбувалося значне вимивання грунту, внаслідок чого неможливо було провести якісну сівбу, бо «смугаста картина» після зими нагадувала «мазню».
Все ж таки, незважаючи на такі проблеми, висівання кукурудзи було здійснено. Протягом вегетації, унаслідок випадання великої кількості опадів, водна ерозія грунту лише посилювалася, але відчутної різниці щодо врожайності кукурудзи у перший рік застосування «стрип-тілл»-технології, порівняно із «ноу-тілл», яку застосовували в господарстві вже вісім років, не відчувалося. І там і там кукурудза давала по 100– 120 ц/га.
Агрегат DMI 3250 американського виробництва для <<стрип-тілл>>-технології

Тож 2011 р. у господарстві «Великообухівське» став «вироком» для технології «стрип-тілл» для вирощування просапних через посилення водної ерозії, тому минулого року Петро Михайлович остаточно на своїх землях вирішив застосовувати і надалі вже добре випробувану технологію «ноу-тілл», яка в їхніх умовах єдина здатна вирішувати проблеми водної ерозії та водночас забезпечувати високі врожаї.

Коментар науковця
— Сама собою технологія «стрип-тілл», або смуговий обробіток, є ресурсоощадною, що досить важливо із точки зору економії в сучасних умовах господарювання. Також екстремальні кліматичні умови, що лише посилюються із кожним роком, змушуватимуть більшість господарів упроваджувати саме «стрип - тілл»-технологію, оскільки в ній поєднуються всі найкращі елементи мінімального обробітку та технології «ноу-тілл». До того ж, якщо за переходу на «ноу-тілл» у перші роки господарювання ми отримуємо показники врожаю, скажімо, середнього рівня, то за «стрип-тілл» зниження врожайності не відбувається — вона може бути навіть вищою, ніж за використання двох попередніх технологій.
Смугове глибоке осіннє розпушення грунту в зоні висівання насіння сприяє поліпшенню фізіологічного стану грунту, підвищуючи його водопроникність, в наслідок чого відбувається інтенсивніше накопичення вологи у зимовий період. Також у період вегетації, за надмірного випадання опадів, вода не стоятиме на поверхні грунту, а проникатиме в глибші горизонти. Оптимальна щільність грунту (1,2 г/см3) створюватиме умови для легшого проникнення кореневої системи культур у глибші горизонти і не сприятиме її горизонтальному розга¬луженню у поверхневому шарі.
Про необроблені рослинні рештки, які залишаються у міжряддях, говорити багато не потрібно: всі знають, що це — мульчувальний шар, який сприяє зменшенню випаровування вологи, а також — органічні добрива. Оброблені восени смуги швидше прогріваються навесні, і ми можемо раніше розпочати весняні польові роботи в полі, ніж фермери, що працюють за «ноу- тіллом»...
Тобто технологія «стрип- тілл» має безліч переваг над усіма іншими технологіями, і вона якраз допомагає вирішити багато проблемних питань, які стоять на заваді успішному господарюванню іншим. Тож, гадаю, вона має абсолютно реальні перспективи загального впровадження та застосування у найближчі та подальші роки.

Семен Танчик, доктор с.-г. наук, кафедра «Землеробства і гербології» НУБіП України.

Інтерв'ю було надруковано у журналі "Пропозиція". Інформація розміщена у журналі "Пропозиція" та інтернет-сторінці журналу http://www.propozitsiya.com належать авторам публікацій, згідно Закону України "Про авторське право та суміжні права".